11 березня в редакціі газети "Тростянецькі вісті" відбулась зустріч головного редактора Анатолія Савченка з громадським активістом с. Четвертинівка Володимиром Сухопарою та керівниками історичного клубу "Гіпаніс ", - Іваном Ткаченко і Петром Войтом.

Зустріч була інційована самим редактором газети паном Савченко для з`ясування інформації, позицій сторін та спростування деяких позицій в статті " А Сухопара-проти", про що була публікація на нашому ресурсі.

Проти чого ж Сухопара й інші активісти села?

Проти героїзаціі бойовиків РККА комуністичної доби.

Савченко каже, що нічого поганого в цьому не бачить. Це просто "лишній шум", а людина , яка організувала встановлення пам'ятника, -патріот україни.
Я думав, що в газетній статті віднайдені не ті слова для даної ситуаціі, але , поспілкувавшись із паном Савченко стало зрозуміло, - герої комуністичної доби -герої, а активісти непотріб, яким краще б помовчати.

Ось така четверта гілка влади в Тростянці.

Проте ми отримали підтримку від голови райдержадміністраціі Леоніда Лобаня, який підтримав ініціативу голови історичного клубу "Гіпаніс" Івана Ткаченка провести зустріч з жителями с. Четвертинівка для відновлення історичної правди про українських патріотів, які загинули в боротьбі за незалежність України. Зокрема, про першого і з них , Левченка Івана Охрімовича, який очолив партизанський загін і знищував комуністичних посіпак.

По інформаціі , наданій вінницьким архівом, саме його загін знищив "багатоликого "Зеленюка".

До речі, голова райдержадміністраціі Леонід Лобань, нащадок роду Левченків і родом із с. Четвертинівка. Він однозначно підтримав рішення про демонтаж пам`ятника. Це має відбутись за його словами до Великодня.

Вже цієї п`ятниці в "Тростянецьких вістях" була опублікована нова стаття Анатолія Савченка під назвою "Сухопара не проти позитивних змін в Четвертинівці, а проти пам`ятника учаснику червоного терору. За словами пана Савченка обговорення даної теми завершено. Ввважаю, що це питання буде закрито тільки після демонтажу пам`ятника учаснику червоного терору.

Петро Войт, спеціально для історичного клубу "Гіпаніс".